Збір і заготівля. Молоде листя збирають у травні-червні і сушать на відкритому повітрі. Березовий сік добувають, коли він піднімається вгору, ранньою весною, надрізавши кору. Інший метод полягає в пробуравлівані отворів в стовбурі глибиною від 1 до 5 см, в які вставляють трубочки або роблять канавки, і сік стікає по них в підвішені збірники. З кожного отвору сік тече приблизно 10 днів. Дьоготь видобувають методом так званої сухої перегонки кори дерева. Березова кора є найважливішою сировиною для отримання дьогтю; її знімають зі стовбурів і старих гілок, а потім висушують. Діючі речовини. В якості активних речовин в листках фігурують флавоноїди, їх доповнюють численні інші речовини (ефірне олія, гіркоти, дубильні речовини, сапоніни, вітамін С та ін.) Березовий сік містить інвертний цукор, органічні кислоти, білки і ростові речовини. Березова кора багата бетуліном (березової камфора), містить фітостерини, дубильні речовини, гіркоти, ефірна олія, смоли та інші органічні речовини. У дьоготь виявлені феноли (гуаякол, крезол та ін.) Цілюща дія й застосування. Чай з березового листя - найкращий засіб для виведення води з організму. Він не подразнює нирок, але посилює утворення сечі. Тому його використовують для промивання сечовивідних шляхів, при бактеріальних запальних захворюваннях, пов'язаних з спастичними явищами, і взагалі прописують при захворювання нирок як фахівці - лікарі-урологи, так і лікарі загальної практики. Державна служба охорони здоров'я Німеччини рекомендує застосовувати листя берези для посилення виділення сечі при сечокам'яної хвороби та інших захворюваннях, для яких характерна затримка води в організмі (набряки). Зазвичай це буває при серцевих захворюваннях і ниркової недостатності. Чи сприяє велика кількість чаю з березового листя виділенню солей (особливо сечокислий солі) - на цей рахунок у дослідників різні судження. Однак переважає думка, що курс лікування чаєм з березового листя знижує рівень сечової кислоти в організмі. Чай з березових листя: 2 чайні ложки з верхом березового листя заливають 1 / 4 л киплячої води і настоюють 10 хвилин. Чай треба пити теплим. Правильна доза - три чашки на добу. Після зникнення набряків прийом чаю можна припинити. Крім цього, листя берези застосовуються при численних порушеннях обміну речовин, у профілактичних весняно-осінніх курсах проти ревматизму та подагри. З березового дьогтю готують мазі і розтирання, які, однак, застосовуються переважно у ветеринарії. Вони допомагають при лишаї та інших шкірних захворюваннях. Дуже рідко дьоготь використовується при ревматизмі. Березовий сік відомий як лосьйон для волосся. Вважається, що він перешкоджає випадіння волосся й утворення лупи. ( У російській науковій і народній медицині найбільшу вживання мають нирки берези. З них готують ліки потогінного, сечогінний і шлункового дії. - Прим. ред.) Застосування в народній медицині. У слов'янських і германських народних повір'ях березі відводиться особлива роль. Про це сьогодні нагадують гілочки берези до клечальної дню. Цілком зрозуміло, що народна медицина не тільки широко використовувала березу, а й перебільшувала її значення. Тому до її рекомендацій ми повинні поставитися з певною обережністю: так, наприклад, березовий сік використовується при шлункових кольках, дьоготь - від абсцесів, від розтріскування і ороговіння шкіри (мазі), а чай з листя і кори рекомендують при цукрової хвороби. Раджу взяти до відома весняний салат з молодих березового листя. Разом з кульбабою, жеруха та іншими рослинами він вносить в меню здорове різноманітність. Побічні дії. При передозуванні чаю з листя ніяких побічних дій не виявлено. Однак прийом всередину нерозбавленого березового соку не рекомендується, а при використанні дьогтю можливо шкірне роздратування.
________________________
