КОЖНОМУ садівникові приємно скуштувати в березні - квітні зимові яблучка зі свого саду. Однак від зародження яблука до цього моменту - довгий шлях, який може осилити не кожен вирощений плід. Лежкість плодів, тобто здатність зберігатися у свіжому вигляді, залежить не тільки від сорту, правильного знімання та умов зберігання, а й значною мірою від погодних і кліматичних умов, агротехніки, змісту грунту і т. п. У роки з холодним дощовим або дуже жарким літом яблука зберігаються погано, найбільш сприятливі для подальшого зберігання плодів роки з помірним теплом і вологою, з достатньою кількістю сонячних днів. Плоди з яблунь, що ростуть на легких піщаних грунтах, зберігаються гірше, ніж плоди з дерев, вирощених на глинистому грунті. Яблука з саду, де міжряддя містяться під культурним задернінням, яскравіше забарвлені, багатшими за хімічним складом і на 1-1,5 місяця зберігаються довше, ніж плоди, заготовлені із саду, в якому грунт була під чорним паром. Певний вплив на лежкість плодів надає тип підщепи. На слаборослих підщепах яблука більше, яскравіше забарвлені, а тому мають більш високі товарні якості. Однак знімна зрілість у них наступає на 3-5 днів раніше порівняно з плодами, отриманими з дерев на сильнорослих підщепах, і зберігаються вони гірше. Яблука, вирощені на карликових деревах, бажано зберігати окремо, частіше переглядати і швидше використовувати. Підтримка оптимального режиму вологозабезпеченості протягом вегетації позитивно впливає на формування товарних і смакових якостей плодів, їх лежкість. Не рекомендується поливати дерева яблуні перед зніманням плодів, тому що знижується накопичення в них поживних речовин і погіршується лежкість. На зимове зберігання краще закладати плоди середнього розміру, тому що дрібні швидко в'януть, а великі - перестигають. Різні добрива по-різному впливають на якість та лежкість плодів. Внесення мінеральних добрив в оптимальних дозах в основному позитивно позначається на збільшенні маси і розміру плодів, а також їх здатності до зберігання. Підвищені норми добрив (особливо азотних) погіршують лежкість плодів. При надлишку азоту формуються більші, але не щільні і менш забарвлені плоди; такі яблука схильні до гнилі, побуріння шкірочки і м'якоті, стекловидности, а також гіркою ямчатость. Внесення азотних добрив в першій половині літа позитивно позначається на зав'язуванні плодів і закладання квіткових бруньок. Однак не слід використовувати азотні добрива в другій половині літа, так як це може призвести не тільки до зниження зимостійкості дерев, а й до погіршення якості плодів, зниження їх лежкоспособності. Оптимальний вміст у грунті калію і фосфору сприяє наповненню плодів цукрами, барвниками, ароматичними речовинами, покращує їх лежкість. Переудобренность калієм погіршує харчування дерев кальцієм і магнієм, що також негативно позначається на формуванні врожаю і стійкості до гіркої ямчатость і побуріння м'якоті плодів. Кальцій дуже впливає на стійкість плодів до хвороб у період зберігання. Для зменшення втрат від фізіологічних захворювань плодів у період зберігання доцільно використовувати наступні заходи: на кислих грунтах проводити вапнування; при високих рівнях забезпеченості грунтів калієм припинити тимчасово внесення калійних добрив; дерева, які уражаються гіркою ямчатость або джонатановой плямистістю, обприскати 4-5 разів 0,4-0,6%-ним розчином хлористого кальцію (40-60 г на 10 л води). Перше обприскування провести в середині липня, наступні - через кожні два тижні; при невеликій кількості плодів перед закладкою на зберігання занурити їх у 4%-ний розчин хлористого кальцію на одну хвилину. Плоди з молодих дерев, вирощених у саду, де вносилися високі норми добрив, під час зберігання уражуються різними фізіологічними захворюваннями, тому їх необхідно використовувати восени, а не залишати на зиму.
________________________
