Багаторічний напівкущик з родини розових (Rosaceae). Стебло усіяне дрібними колючками або білуватими щетинками, пряме. Листки зверху темно-зелені, знизу білуваті від волосків, які покривають їх. Квітки білі, зібрані в трохи пониклі суцвіття, сидять на верхівках стебел в пазухах листків. Плоди — дрібні кістянки, що зрослися в майже овальний складної форми плід. Цвіте в червні— липні. Плоди збирають у липні—серпні. Росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу, крім Донецького, в Криму — рідко. З лікувальною метою використовують плоди і листки малини. Сушені плоди є засобом потогінним, протигарячковим, апетитним, що посилює травлення, вітамінним, протипохмільним, болетамувальним, протизапальним. В ягодах містяться цукристі речовини, органічні кислоти (цитринова, яблучна, саліцилова, мурашина), пектинові, барвні речовини, летка олія, вітамін С, каротин, вітаміни групи В, солі калію і міді.
При гострому катарі верхніх дихальних шляхів, нежитю, грипі застосовують 2 столові ложки сухих плодів малини, які варять в 1 склянці води, настоюють 15—20 хвилин і випивають протягом 1—2 годин 2—3 склянки гарячого напою.
Свіжі ягоди мають протицинготні властивості.
Листки є засобом кровоспинним і кровоочисним. Вживають їх при хворобах органів дихання, кашлі, при надмірних менструаціях, при шлункових кровотечах, при проносах і ентероколітах, проти висипів на тілі, вугрів. Готують у вигляді відвару. 4 чайні ложки подрібнених листків напарюють у 2 склянках окропу і вживають по півсклянки 4 рази на день.
В косметиці відвар листків з поташем застосовують для забарвлення волосся в чорний колір.