Сучасна загальна ситуація на вітчизняному земельному ринку зумовлюється політикою держави у галузі трансформації земельних відносин, пов’язаних з приватизацією землі. Однією з центральних проблем щодо становлення цивілізованого земельного ринку в Україні є осмислення місця і ролі держави в управлінні земельними ресурсами та землекористуванням. Низький рівень дієздатності держави став серйозною і зростаючою перешкодою для досягнення прогресу у сфері регулювання земельних відносин.
В Україні не створено ринкової земельно-правової системи, яка б гармонійно поєднувала адміністративні й ринкові механізми регулювання процесів розподілу земельних ресурсів та їхньої належної охорони. Існуючий земельний лад країни базується переважно на правовій базі, яка унеможливлює її застосування в конкуруючому економічному середовищі. Непідготовленість до функціонування ефективного ринку сільськогосподарських угідь зумовила перманентне подовження мораторію на їхній продаж, що сформувало у сфері земельних відносин нагромадження тіньових оборудок і безпрецедентну корупцію, яка, на жаль, стала нормою, а не винятком. Власне кажучи, жодного справедливого способу привласнення землі не існує. Споконвіку це ганебне явище утверджується через насильство, обман, прийняття грабіжницьких законів, що має місце сьогодні і в Україні.
Прискорення ж інтеграційного процесу, ефективність реалізації антикорупційної політики держави, удосконалення нормативно-правової бази в цій сфері багато в чому залежить від узгодження норм вітчизняного законодавства зі стандартами відповідного права зарубіжних країн. Ідеться, зазвичай, про ті країни, що подолали високий рівень корупції.
У нашій державі усі громадяни мають рівні права на ту частину землі, яка пов’язана з її природними властивостями. Згідно зі ст. 13 Конституції України кожен громадянин має право користуватися природними багатствами. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Ст. 14 Основного Закону гарантує право власності на землю громадянам, юридичним особам та державним суб’єктам, а отже, і дохід від землі - тобто земельну ренту, що явно не на користь, а на шкоду суспільству. Цим самим порушується принцип соціальної справедливості (положення ст. 24 Конституції України) та виникає правовий нігілізм. Зокрема для його подолання Державний комітет України із земельних ресурсів і територіальні органи повинні активно вживати заходів, спрямованих на виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного порушення, або невиконання вимог антикорупційного законодавства.
Проведена земельна реформа не вирішила поставлених перед нею завдань, земельні відносини стали вкрай заполітизованими. Через неефективний перерозподіл власності за короткий період виявилася зруйнованою матеріально-технічна база великого товарного виробництва, знизилася продуктивність сільськогосподарського виробництва, посилився ціновий диспаритет. Саме тому на часі посилення контролю з боку держави за розвитком земельних відносин в Україні, відновлення державного обліку земель, проведення державної інвентаризації земельного фонду та сприяння розвитку інфраструктури ринку землі. Ці пропозиції обов’язково повинні бути прийняті на рівні законодавства, зокрема в майбутніх законах «Про ринок земель», «Про державний земельний кадастр» та інших. Усе це в поєднанні значно обмежить спекулятивно-тіньові угоди щодо земельних ділянок та принаймні частково ліквідує корупцію в земельних відносинах.
________________________
